Якщо хто-небудь користується і володіє землею [або рентою] по вірному документа і без обману сам або [так володіли] його попередники, права яких він успадкував, вільно, без того, щоб хто-небудь оскаржував у нього ці права протягом 10 років , що він тут проживає, або 20 - у тому випадку, якщо він знаходиться поза цих місць, і [цей термін давності] не має привілеї, (тобто не може бути більшим 40 років, яким він був у відношенні осіб духовного звання ), він набуває права давності на цю землю [або ренту].
Коли хто-небудь володіє н користується землею [або рентою] сам [або так володіли і користувалися його попередники, права яких він успадкував по закону, за правильного документом і без обману протягом 10 років, проживаючи в цих місцях або 20 років, перебуваючи в відсутності і на інший строк давності], у нього немає привілеї і [володіє і користується всім цим] вільно і спокійно і [за весь цей термін] не було ніякого судового позову стосовно якихось рент або іпотек [які нібито обтяжують цю землю] він [власник землі або ренти] отримує право давності проти [зазіхань тих осіб, що заявляють про свої претензії] на [отримання] рент або іпотек з цієї землі [або ренти].
